Всеукраїнська програма ментального здоров’я "Ти як?"

Ми всі, безперечно, пишаємося нашими захисниками, радіємо їхнім перемогам, надихаємося їхньою стійкістю. Коли зустрічаємо військових або хочемо подякувати ветеранам, емоцій буває через край, та варто пам’ятати, що перед нами — воїни, які гідно виконували свій обов’язок та ризикували життями.

Памʼятаємо, що ви любите вправи на усвідомленість (або ж майндфулнес). Це справді класний інструмент боротьби зі стресом і тривожністю — водночас приємний і доступний, де б ми не були. Головне — зосередитися на моменті «тут і зараз» та залучити якомога більше органів чуття.

Це Катерина, ветеранка та бойова медикиня. Після майже чотирьох років служби дівчина працює у благодійному фонді та зізнається, що досі адаптується до цивільного життя. Каже, на війні від тебе вимагають мінімум: вижити й зробити так, щоб вижили інші. У цивільному житті все здається значно складнішим, і звикнути до цього вже не так просто.

Турбота про ментальне здоровʼя — це не тільки про психологів і терапію, це й про любов до себе та час для себе. Ми звикли відкладати це на міфічне «потім», але ще не пізно позбутися поганої звички.

На війні, кажуть ветерани, все чітко і зрозуміло: є свої і вороги, є "чорне" і "біле", є накази і конкретні задачі. У цивільному житті, яке для них іноді починається з чистого аркуша, постійно змінюються події, щось виходить з ладу, ламаються плани, а люди підводять. Це дратує і вибиває з колії, до того ж часто спрацьовує загострене почуття справедливості, яке посилює негативні емоції.

Навʼязливі думки про щось погане чи обтяжливі спогади — теж привід звернутися до спеціаліста або сімейного лікаря, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP. Особливо, якщо вони виснажують уже тривалий час.

Назад до цивільного життя повертається все більше захисників і захисниць України. Це наші однолітки, однокласники, це люди, які стоять поруч у метро чи на касі, і мало що видає в них ветеранів війни. Власне, як і те, крізь що вони проходять, аби повернутися не лише додому, а й до нормального життя.

Невеличкий челендж. Згадуємо прості техніки і кажемо «дякую» (оточуючим або й собі) — це заспокоює та зосереджує на чомусь теплому й позитивному.

Щоб бути норм, треба звикнути, що деякі речі — теж норм, і не варто їх соромитися. Бережіть себе.

Довіра до фахового погляду на ментальне здоров'я зросла на 12%.  Про це свідчать результати другої хвилі дослідження компанії Gradus у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».