Всеукраїнська програма ментального здоров’я "Ти як?"

Ми часто чуємо «у мене якась апатія», «мене накриває депресія…», та чи правильно розуміємо ці терміни? Чи знаємо, у чому різниця? Чи можемо відрізнити сильну втому від хвороби?

Початок навчального року змушує усіх нас хвилюватися, і це нормально. Адже до стресових умов додаються новий режим, взаємодія дітей з однолітками та вчителями, адаптація до нових уроків, а ще багато питань безпеки. Усе це потребуватиме додаткових зусиль і може стати ще одним джерелом стресу. Як з цим справлятися, поговоримо на першому уроці 1 вересня.

Де знайти межу між болем і задоволенням, чи можна вилікувати дофамінову залежність і як замінити нездорову звичку здоровою. Гостею подкасту «Простими словами» цього тижня стала Анна Лембке — докторка медичних наук, авторка бестселера про компульсивні залежності «Дофамінове покоління».

Кому дзвонити, коли зле? Яку лінію краще обрати? Це справді безкоштовно? Хочемо більше розповідати про лінії психологічної допомоги та звикати відкриватися, коли емоції б’ють через край.

Скоро до школи, і в реаліях сьогодення з’являється значно більше пунктів, про які треба подбати. Найважливіший з них — безпека дітей.

Зустрічаємо молодих, вродливих хлопців і дівчат, а потім помічаємо, що хтось із них втратив ногу чи руку, а дехто й обидві кінцівки. У голові зринає вихор запитань: як поводитися? відвести погляд чи дивитися в очі? як не бовкнути зайвого? може, варто сказати «співчуваю»?

Як ви сьогодні? Простежте, як проходить ваш день. Чи дійсно ви присутні там, де перебуваєте фізично? Чи пам’ятаєте, яким на смак був ранковий салат?

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно.

Підніміть руку, хто тренує усвідомленість. Пам’ятаєте, ми говорили про те, як тривалі стрес і втома можуть затьмарювати нашу свідомість? Коли емоції переповнюють, ми ніби втрачаємо зв’язок із реальністю, і з повноцінного життя переходимо на режим «існування».

Людина, яка переживає обстріл рідної домівки, зазнає сильного стресу, і не завжди помічає, як опиняється на вулиці босоніж чи без речей першої необхідності. Справа рятувальників — відвести постраждалих на безпечну відстань, переконатися, що ніхто не опинився під завалами. А от перші слова підтримки, склянка води чи теплий одяг будуть доречними (а подекуди й рятівними) навіть від незнайомців. Варто лише пам’ятати кілька простих порад, якими ділиться психологиня Тетяна Єрмолаєва.