Всеукраїнська програма ментального здоров’я "Ти як?"

Зустрічаємо молодих, вродливих хлопців і дівчат, а потім помічаємо, що хтось із них втратив ногу чи руку, а дехто й обидві кінцівки. У голові зринає вихор запитань: як поводитися? відвести погляд чи дивитися в очі? як не бовкнути зайвого? може, варто сказати «співчуваю»?

Як ви сьогодні? Простежте, як проходить ваш день. Чи дійсно ви присутні там, де перебуваєте фізично? Чи пам’ятаєте, яким на смак був ранковий салат?

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно.

Підніміть руку, хто тренує усвідомленість. Пам’ятаєте, ми говорили про те, як тривалі стрес і втома можуть затьмарювати нашу свідомість? Коли емоції переповнюють, ми ніби втрачаємо зв’язок із реальністю, і з повноцінного життя переходимо на режим «існування».

Людина, яка переживає обстріл рідної домівки, зазнає сильного стресу, і не завжди помічає, як опиняється на вулиці босоніж чи без речей першої необхідності. Справа рятувальників — відвести постраждалих на безпечну відстань, переконатися, що ніхто не опинився під завалами. А от перші слова підтримки, склянка води чи теплий одяг будуть доречними (а подекуди й рятівними) навіть від незнайомців. Варто лише пам’ятати кілька простих порад, якими ділиться психологиня Тетяна Єрмолаєва.

Слухаємо новий епізод подкасту «Простими словами». Його гостя, неврологиня, директорка державного «Центру психологічного здоровʼя та реабілітації ветеранів "Лісова поляна"» Ксенія Возніцина, розповіла про вигоряння, крайнощі щодо ПТСР і те, як зустрічати людей, які повертаються й будуть повертатися з війни.

Турбота про ментальне здоров’я — це не лише дихання чи сеанси психолога. Пам’ятаєте, ми порівнювали психіку з батарейкою? Щоб рухатися далі, ми маємо відпочивати — так влаштований організм. Та й відпочивати можна по-різному, а саме поєднувати приємне з корисним:

Буває, що у відповідь хочеться кричати. Гнів, страх, розпач переростають в агресію, і контролювати цей клубок емоцій стає надзвичайно важко: ми буквально відчуваємо бажання трощити меблі, жбурляти речі, навіть робити комусь боляче.

«Чому він загинув, а я живий?»

Ми вже знаємо, що тривалий стрес здатний провокувати відчуття напруги в тілі. У такому стані ми не можемо повноцінно розслабитися чи зосередитися на справах. Тож продовжуємо вчити прості вправи і техніки самодопомоги, які можна виконувати будь-де. І не забуваємо піклуватися про себе.