Всеукраїнська програма ментального здоров’я "Ти як?"

Розмова з Олегом Романчуком додає ясності та глибини в розуміння теми, про яку ми звикли мовчати. Що трапляється з нами, коли близька людина йде з життя? Як ми проживаємо горе, які процеси є нормальною реакцією на втрату, а які потребують додаткової психологічної допомоги? Що каже про стадії горювання сучасна наука і яку мудрість ми можемо віднайти в українських традиціях жалоби?

Ми можемо очікувати, що з приходом весни усе “розквітне”: не тільки на вулиці, але й настрій. Але може статися навпаки: відомо, що організм людей по-різному адаптується до змін погоди. І прихід нового сезону дійсно впливає на наше ментальне здоров’я. Тому, навіть якщо сонце вже б’є променями в вікно, бути не в доброму гуморі навесні – нормально.

Нерідко, щоб підтримати людину в скорботі, ми намагаємося прискорити процес горювання, заперечити переживання або заспокоїти фразами на кшталт «Втрати роблять нас сильнішими». Проте це так не працює.

Впізнали себе на екрані?

Намалювали і подумали: ця чудернацька фігура ніби промовляє, що за вікном вже весна. А так, це нагадування подихати (можна прямо на свіжому повітрі).

Сергій Полосін (Сергій Спис Полосін)— двічі ветеран: воював під час АТО та з початку повномасштабного вторгнення. Хоча сам каже, що називатися ветераном складно, бо війна ще триває і подумки пан Сергій, його побратими й посестри досі там. У кожного тепер своя боротьба — за повернення до цивільного життя. З огляду на власний досвід, в якому були бойові дії, контузії, поранення, реабілітація і довгий шлях адаптації серед цивільних, пан Сергій радить не закриватися у собі, не дозволяти собі стати «постраждалим». А коли й накриває — шукати підтримки серед «своїх»: у ветеранських просторах, у колах волонтерів чи у справах військових частин, де завжди потрібні люди з досвідом, де повсякчас зрозуміють і підставлять плече. А ще — радіти дрібницям і навчитися помічати красу довкола себе. Після повернення з фронту ветеран навчає цього й своїх дітей. Каже, просте, але дуже важливе вміння наповнює життя фарбами.

Поліні сім років, а в неї вже є метод, як заспокоїтися під час повітряної тривоги. У сховищі разом з однокласниками вона малює та майструє.

Посилання на відеоматеріал:

Перш ніж хвилюватися через нестачу мотивації, варто спитати себе про причини, дати чесну відповідь і прийняти її. Прийняти себе.

Кажуть, обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це? Особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму.