Двоє ветеранів Другої світової війни — Бурлака Степан Гаврилович та Никитенко Петро Мойсейович
8 травня — день, що відлунює болем у серці кожного українця. День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Минають роки, змінюються покоління, але не згасає пам’ять про тих, хто не повернувся з війни, хто віддав своє життя заради майбутнього. Ми з глибокою шаною і вдячністю згадуємо ветеранів — людей незламної сили духу, які вистояли у найтемніші часи та відбудували країну з руїн.
Сьогодні свідків тієї страшної війни залишилися одиниці. Поруч із нами, у Подільській громаді, живуть двоє ветеранів Другої світової війни — Бурлака Степан Гаврилович та Никитенко Петро Мойсейович. Це жива історія, наша гордість і наш обов’язок пам’ятати.
Бурлака Степан 
Гаврилович народився 15 квітня 1925 року в селі Липецьке. Брав участь у бойових діях з січня 1944 року по вересень 1945 року на фронтах Другої світової війни. Степан Гаврилович був стрільцем у складі 31-ї механізованої бригади II Українського фронту. Він, спільно з побратимами, визволяв Одеську область, Молдову, Румунію, Будапешт, Відень та Прагу від німецько-фашистських загарбників. Має чисельні нагороди.
Никитенко Петро Мойсейович народився 27 липня 1927 рову в селі Торговиця, що на Кіровоградщині. Після закінчення 7 класу середньої школи працював у рідному селі. В роки війни перебував в окупації. 15 грудня 1944 був призваний на військову службу в 35-у навчальну дивізію. Згодом воював у артилерійському полку розвідником. Має чисельні нагороди.
Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо ціну свободи. Історія ніби говорить до нас їхніми голосами: бути сильними, єднатися, не здаватися. Подвиг минулого перегукується із сьогоденням, а мужність ветеранів живе в серцях наших воїнів, які нині захищають Україну.
Дорогі ветерани, дякуємо вам за життя, за мир, за приклад, який назавжди залишиться з нами. Бажаємо вам міцного здоров’я, тепла, турботи рідних і мирного неба.
Пам’ятаємо кожного. Шануємо. І боремося далі — заради життя і майбутнього.
