Подільська громада зустріла свого Героя, який повернувся додому після довгих років полону.
Роман Павлович Телевка народився 6 серпня 1987 року в селі Липецьке Подільського району. Навчався у Липецькій школі, згодом продовжив освіту у Красноокнянському районі. Після цього здобув професію електрогазозварювальника у ДОСААФ.
У 2006–2007 роках проходив строкову військову службу. Після її завершення працював, а у 2016 році підписав контракт і проходив військову службу у складі 11 батальйону 59-ї окремої мотопіхотної бригади до 2019 року. Згодом виїхав за кордон, однак із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році повернувся в Україну, щоб стати на захист держави.
З 28 лютого 2022 року Роман Павлович добровільно долучився до лав Збройних Сил України у місті Черкаси, де був зарахований до 20 окремого стрілецького батальйону. Брав участь у бойових діях у найгарячіших точках фронту, зокрема на Донеччині, Луганщині та Харківщині.
15 липня 2023 року під час виконання бойового завдання між Куп’янськом та Першим Лиманом військовослужбовець потрапив у полон. Після 2 років і 8 місяців неволі, 5 березня 2026 року, Романа Павловича було звільнено під час обміну. Наразі він перебуває на лікуванні та проходить реабілітацію.
Під час розмови Роман, розповідав, що у найважчі моменти перебування в полоні найбільшу силу йому давали думки про Україну, рідний дім та близьких людей. Саме віра в те, що на нього чекають і що за його повернення борються, допомогла йому вистояти, зберегти силу духу та не втратити надію.
Виконуючий повноваження Подільського міського голови Олег Албанський привітав Романа Павловича з поверненням на рідну землю, подякував за мужність і стійкість та побажав якнайшвидшого одужання. Також під час зустрічі були присутні фахівці з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб, які допомагатимуть пройти шлях відновлення.
Подільська громада щиро радіє поверненню Романа Павловича додому. Його незламність, витримка та сила духу є прикладом справжнього героїзму та відданості своїй країні. Ми вдячні йому за мужність і за те, що вистояв у надзвичайно складних випробуваннях.
Разом із цією радісною подією ми не припиняємо вірити й чекати. Разом із родинами військовополонених продовжуємо сподіватися на повернення кожного нашого Захисника і Захисниці. Віримо, що таких світлих і довгоочікуваних новин у нашій громаді буде дедалі більше.
