ЗАГИНУВ, ЗАХИЩАЮЧИ УКРАЇНУ
З глибоким сумом повідомляємо, що наш земляк — хоробрий, мужній та незламний воїн, справжній патріот України, старший сержант Руслан Сергійович Полянін — 6 серпня 2025 року отримав тяжке поранення внаслідок ворожого удару FPV-дроном з боку російських окупантів поблизу населеного пункту Мар’ївка Дніпропетровської області. Попри зусилля медиків, 12 серпня 2025 року його серце зупинилося.
Руслан Сергійович до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ:
Руслан Сергійович Полянін народився 31 травня 1980 року в місті Котовськ (нині — Подільськ), Одеської області. Навчався у школі №6, яка сьогодні має статус шостого ліцею. Після завершення навчання здобув спеціальність слюсаря-зварювальника.
У мирному житті працював за фахом у Виробничому підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Подільськ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». За роки роботи зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, відповідальний працівник із «золотими руками».
Руслан Сергійович самостійно виховував трьох дітей. Був турботливим батьком, добрим другом і надійною опорою для рідних. Будував плани на майбутнє, яким, на жаль, не судилося здійснитися.
У 2017 році Руслан став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил. Брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО/ООС. Із початком повномасштабного вторгнення разом із побратимами стримував наступ ворога на Херсонщині.
Його бойовий шлях — приклад мужності, незламності та самопожертви. Руслан пройшов найгарячіші ділянки фронту: Донецьку область (міста - Маріуполь, Щастя, Бахмут, Авдіївка, Покровськ), Луганську та Херсонську області. Попри отримані поранення, після відновлення він щоразу повертався на передову до своїх бойових побратимів. Завжди говорив рідним і друзям: «Все буде добре!» — і протягом восьми років наближав омріяну Перемогу. Він ніколи не втрачав віри, навіть у найважчі моменти. Своєю стійкістю, оптимізмом і внутрішньою силою надихав побратимів та підтримував близьких.
За проявлену мужність, хоробрість і незламність у боях з російськими окупантами Руслан Сергійович був удостоєний низки нагород. Найвищою з них стала Відзнака “Золотий хрест” від Головнокомандувача Збройних Сил України.
Серед інших нагород:
• Медаль «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Хрест «ЧЕСТЬ і СЛАВА» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Медаль «ЗА НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ» (Всеукраїнське об’єднання «Країна»)
• Нагрудний знак «Сержантський корпус» 11 ОМПБ «Київська Русь»
• Нагрудний знак «11 батальйону Київська Русь»
Рідні, друзі та бойові побратими згадують Руслана Сергійовича як добру, щиру людину, надійного друга та відданого воїна. Він завжди турбувався про своїх близьких, особливо — про своїх дітей, які були його сенсом життя.
У Героя залишилися троє дітей, батьки, брат і сестра.
Подільська міська рада висловлює щирі співчуття близьким, бойовим побратимам загиблого воїна, сумуємо та розділяємо біль від цієї невиправної втрати.
Низько схиляємо голови в глибокій скорботі.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
