ПОДІЛЬЩИНА В ЖАЛОБІ
З глибоким сумом повідомляємо, що 20 березня 2025 року, внаслідок штурмових дій диверсійно-розвідувальної групи противника поблизу населеного пункту Мала Шапківка, Харківської області, загинув наш земляк – молодший сержант Максим Володимирович Чумак.
Максим Володимирович до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ:
Максим Володимирович Чумак народився 7 листопада 1983 року в місті Баку, Азербайджанська Республіка. У 1990 році, коли йому виповнилося сім років, він разом із батьками та двома сестрами переїхав до міста Подільськ. Тут минули його дитинство та юність. Максим навчався у школі №3 (нині – ліцей №3), а після закінчення дев’ятого класу вступив до ДНЗ "Подільський професійний ліцей", де здобув спеціальність тракториста.
З раннього віку він захоплювався спортом. Максим спочатку займався боксом, а пізніше - футболом. У складі команди він неодноразово здобував перемоги у змаганнях різного рівня. Після завершення навчання він проходив строкову військову службу в місті Богодухів Харківської області, а пізніше працював будівельником-плиточником.
Максим був зразковим сім’янином. Разом із дружиною він виховував доньку. Згодом родина переїхала до міста Одеса, де Максим працював охоронцем у приватній структурі.
У квітні 2022 року Максим Володимирович став на захист України. Спочатку він служив у лавах Національної гвардії в Одесі, а згодом був направлений на Запорізький напрямок. У вересні 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, він отримав поранення. Однак, після реабілітації Захисник знову повернувся до виконання службових обов’язків.
Свій останній бій Герой прийняв 20 березня 2025 року. Йому назавжди залишиться 41 рік.
На жаль, війна, розв’язана росією, забрала найцінніше – життя люблячого батька, турботливого чоловіка, вірного брата та сина. Максим Володимирович завжди був чуйною, порядною людиною, готовою прийти на допомогу в будь-яку хвилину.
Його доброта, людяність та готовність допомогти завжди залишатимуться у пам’яті тих, хто мав честь знати його.
Низько схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої ніколи не вмирають! Вони живуть у наших серцях!
