Сторінками української історії
Що пов’язує нашу залізничну станцію Бірзула і село Бірзула при річці Ягорлик?. Нічого, крім назви. Не з пристанційним селищем злилося село Бірзула, а зі своєю правобережною (по р.Ягорлик) сусідкою – селом Любомиркою. До нашого міста село Бірзула ніколи не входило. Ці дві Бірзули 
виникли в різний час. Спочатку село Бірзула при річці Ягорлик( приблизно в середині 18 ст.), а пізніше, на відстані біля трьох верст (трохи більше 3 км) від села Бірзула (Бірзулове) - залізнична станція Бірзула (1865 р.).
В період турецького правління наша територія була малозаселена, після оволодіння Російською імперією нашими землями Катерина ІІ почала заселяти цей край збіднілими дворянами. Одразу ж почалося будівництво дорожніх сполучень (поштових трактів) між важливими населеними пунктами. Кожна така дорога мала станції, трактири — (готелі, постоялі двори, харчевні) і верстові стовпи. Уздовж тракту з'являлися впорядковані забудови, поселення і житла, що давало поштовх до розвитку міст. По тракту йшли регулярні перевезення пасажирів, вантажів і пошти (поштові тракти з пошт
овими станціями). В 1795 році Російська імперія підписала з турками трактат - договір про поштовий зв’язок. До цього вже були прокладені поштові лініі , які зв’язували Москву і Петербург з Одесою, іншими містами півдня імперії. Так, колись на території нашого міста облаштували поштову «яму» - це була Липецька поштова станція, яка ймовірно, взяла свою назву від найближчого великого села Липецьке. Ця станція розташовувалась на шляху з Балти в Дубосари. Складалася вона з трьох дворів, в яких жили станційні працівники і більше тут до початку будівництва залізниці нічого не було.
Справжнє інтенсивне заселення території нашого міста розпочалося в 60-ті роки ХІХ ст.. коли будувалася і стала до ладу залізниця Одеса-Балта (1865 р.), яка проходила через територію нашого міста. Спочатку тут з’явилася залізнична станція, не довго думаючи назвали її «Бірзулою» від найближчого розташованого до неї села. А згодом, навколо станції розрослося селище залізничників – Бірзуловське. Звідси і починається історія Бірзули – Котовська - Подільська.
А село Бірзула в 1944 році
разом з селом Іванівкою входять до складу Любомирської сільської ради.(див. Похозяйственная книга Любомирского сельского совета за 1944-1946 гг. Книга 7). А згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 7 вересня 1946 року село Бірзула у складі Любомирської сільської ради втрачає свою назву і отримує спільну назву «Любомирка».
Ось так, у нас в різні проміжки часу з’явилися дві Бірзули, а водночас і головний біль історикам та краєзнавцям. Цю плутанину, як бачимо, розв’язуємо і по сьогоднішній день. Тож скільки років нашому місту? Відправна точка 1865 рік...
Інформаційний матеріал підготовлений Подільським міським краєзнавчим музеєм.
