Внутрішні сумісники
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом № 43 від 28.06.1993 року).
Внутрішній сумісник – це працівник, який працює у одного роботодавця як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому трудові обов’язки за посадою сумісника він виконує у вільний від основної роботи час (а не одночасно із роботою за основною посадою).
Не помиліться! Якщо працівник виконує роботу за двома посадами одночасно (в один і той самий робочий час), це називається суміщенням посад, яке регулюється Постановою Ради міністрів СРСР від 04.12.1981 р. № 1145 та Інструкцією від 14.05.1982 р. № 53-ВЛ.
Такий працівник отримує заробітну плату за однією посадою, а за виконання роботи за іншою посадою він отримує доплату за суміщення професій (посад), розмір якої встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі (стаття 105 Кодексу Законів про працю України).
Звертаємо Вашу увагу! При оформленні працівника на роботу за внутрішнім сумісництвом необхідно подавати до ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Оплата праці внутрішніх сумісників здійснюється за фактично виконану роботу окремо за кожною посадою, яку обіймає працівник (стаття 102-1 Кодексу Законів про працю України).
Більш того, право на допомогу з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів застрахована особа має як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (стаття 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»). А розрахунок допомоги, відповідно до пункту 30 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, проводиться роботодавцями окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Враховуючи це, розрахунковий період визначається за кожним місцем роботи також окремо.
Що стосується відпустки, то відповідно до пункту 6 частини 7 статті 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
Крім того, пункт 14 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки» припускає використання працівником за його бажанням відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
Тобто найбезпечніше для роботодавця надавати працівнику за обома місцями роботи оплачувану відпустку одночасно. Але якщо працівник бажає скористатися цими відпустками окремо, то роботодавець повинен врахувати інтереси працівника. В цьому випадку працівник отримає відпускні тільки за однією посадою, адже за іншою він скористається неоплачуваною відпусткою.
Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.
Заступник начальника управління –
начальник відділу муніципальних ініціатив,
інвестицій та приватизації Ірина РАДКОВСЬКА
