ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ, НАШОМУ ЗЕМЛЯКУ — ВОЛОДИМИРУ МИХАЙЛОВИЧУ ДОБРОВОЛЬСЬКОМУ
17 квітня 2025 року, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі, захищаючи волю і незалежність України у війні з російськими окупантами, поблизу населеного пункту Осоївка, що на Сумщині, загинув наш земляк — солдат Володимир Михайлович Добровольський.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ
Володимир Михайлович Добровольський народився 2 серпня 1971 року в місті Котовськ (нині — Подільськ) Одеської області. Середню освіту здобував у загальноосвітній школі №9 (нині — Перший ліцей міста Подільськ). Після завершення навчання вступив до Державного навчального закладу "Подільський професійний ліцей", де опанував спеціальність тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
З юних років Володимир Михайлович захоплювався автомобільним транспортом. На початку 1990-х років він продовжив здобувати технічну освіту, вступивши на заочне відділення Ізмаїльського механіко-автомобільного технікуму.
У мирному житті Володимир Михайлович створив міцну, щасливу родину. Разом з дружиною виховували двох дітей. Він був турботливим батьком і дідусем, мріяв про затишний дім та щасливе майбутнє для своїх дітей і онуків.
Усе своє життя він жив і працював у рідному місті, яке щиро любив і вважав невід’ємною частиною себе. Володимир Михайлович був щирою, світлою людиною — турботливим, уважним, завжди готовим прийти на допомогу тим, хто потребував підтримки.
На жаль, війна розділила життя Захисника, як і життя мільйонів українців, на «до» та «після». 25 травня 2022 року, не зважаючи на обмеження за станом здоров’я, Володимир Михайлович добровільно став до лав оборонців України. Його бойовий шлях пролягав через Миколаївську та Сумську області. Його незмінним життєвим девізом були слова: «Хто, якщо не я…»
Володимир Михайлович мріяв повернутися додому з Перемогою. Однак війна забрала його життя, обірвавши мрії, плани та сподівання.
Подільська міська рада висловлює щирі співчуття рідним, близьким і бойовим побратимам загиблого воїна. Ми глибоко сумуємо та розділяємо біль від цієї невиправної втрати.
Низько схиляємо голови в глибокій скорботі.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають — вони назавжди залишаються в наших серцях!
